Почнемо з такого по-дитячому наївного (на перший погляд) запитання: чи вірите Ви в реінкарнацію?
Ні? Гаразд. Це ваш вибір. Нормально.
Я, наприклад, теж не вірю. Я просто знаю, що вона є. Я перевіряла. Це не жарт. Дійсно перевіряла на собі (і не тільки). І на момент написання цієї статті, Я вже знала близько 100 своїх «інших життів», (хоча потім виявилось, що їх значно більше, несказанно більше).
Але, що криється за терміном «реінкарнація»? Що з себе представляють так звані «минулі» життя? Це вже зовсім інше питання… для окремої статті.
А поки що продовжимо.
У моєму випадку біля витоків вивчення цієї теми стояв інтерес.
Звісно, був період читання відповідної літератури і збору інформації з різних джерел, але передувало цьому все-таки особисте спонтанне зіткнення зі «спогадами з інших втілень». (Детальніше про ті «зіткнення» ТУТ).
Водночас Я дізналася про існування методів, за допомогою яких можна цілеспрямовано дістатися до своїх «минулих» життів. І, звичайно ж, у мене виникло бажання спробувати. Спочатку були присутні і страхи, і скепсис, і сумніви. Але дослідницький характер взяв своє. І Я пішла в новий досвід. Свій власний досвід, під свою відповідальність. Спробувала і вийшло.
А потім захотілося вивчити методику детальніше. І, вуаля, у поле моєї уваги потрапляє Академія Реінкарнаціології (на той час ще Інститут Реінкарнаціоніки), де займаються дослідженням цього явища і навчають методу. Не важко здогадатися, що було далі.
Так, зараз Я вже сертифікований спеціаліст, який видав свою книгу по даній темі. Проводжу консультації для клієнтів і продовжую дослідницьку діяльність, результатами якої ділюся у своїх статтях, на сторінках соцмереж і в цьому блозі в тому числі.
Хочу зауважити, що прийшла до величезної кількості цікавих висновків, часом несподіваних. Зараз у мене вже немає сумнівів у тому, що те, що прийнято називати реінкарнацією – реально.
Хоча навіть ще за тих часів, коли Я жодного стосунку до «езотерики» не мала, (спокійно собі здобувала «престижну освіту», а потім «працювала на роботі» в красивих офісах, як усі «нормальні» люди), у мене закрадалася підозра, що за межами земного життя є ще щось… що світ не такий простий і плоский, як здається… а ми – не тільки фізичне тіло. (А кажучи вже зовсім спрощено, не подобалася мені ідея, що все наше життя полягає в тому, щоб «жерти, ср*ти і розмножуватися». Пардон, за мою французьку.)
І поки Я про все тільки здогадувалася якимось «шостим чуттям», в усьому світі вже були зафіксовані численні випадки, які гучно сигналізували про існування «життя після життя», була проведена значна кількість досліджень у цій сфері, було написано безліч книжок. І триває це все вже не одне століття.
Ось, на певному етапі свого життя мені таки набридло просто здогадуватися. І тоді в мені прокинувся дослідник. Практичний дослідник. Якому мало просто читання книг, якому цікавий особистий досвід.
А «хто шукає, той знайде», як то кажуть.
Але про все по порядку.
Почалися мої «реінкарнаційні пригоди» зовсім несподівано. Але пазлики склалися.
Потішно згадувати, але першим поворотним вказівником на шляху до вивчення реінкарнаціології для мене став Бернар Вербер, точніше, його знамениті книжки «Імперія ангелів» і «Танатонавти», про які мимохідь обмовився мій колега по тодішній роботі, під час обідньої перерви.
На той час Я називала себе «реалістом», дивилася на все зі здоровою (а може, й не дуже здоровою) часткою скептицизму, читала здебільшого публіцистику, книги, у яких писали про щось «науково обґрунтоване», і психологію.
Мабуть захотілося розвіятися, от і зазирнула Я в ту «художньо-фантастичну літературу» і вона мене таки вразила, навіть стало шкода, що це були лише вигадки.
Класно… персонажі досліджували смерть і «потойбічне». «От би насправді таке було можливо…», – подумала Я і стала далі жити звичним життям, забувши про прочитане.
Через кілька років (орієнтовно в той самий час, коли Я «випадково» зіткнулася зі своїми власними іншими інкарнаціями) мені практично одночасно трапилися книги Майкла Ньютона і Роберта Монро. А там уже йшлося про реальні дослідження, які проводилися серйозними поважними людьми.
Ну, проходити мимо такого Я не стала. І понеслося…
*Для довідки:
Майкл Ньютон – доктор філософії, гіпнотерапевт, член Американської Асоціації психологів-консультантів, засновник інституту гіпнотерапії (The Michael Newton Institute for Life Between Lives Hypnotherapy). Автор книг «Подорожі душі», «Призначення душі» і «Життя поміж життями», де наведені численні приклади з його особистої практики, в яких пацієнти під гіпнозом діставали з глибинної пам’яті інформацію про свої «минулі» життя, а також про своє існування між земними втіленнями.
Роберт Монро – дослідник і експериментатор, засновник Інституту Монро® (The Monroe Institute), у якому й донині проводять дослідження у сфері розширення людської свідомості. Автор книг «Подорожі поза тілом», «Далекі подорожі», «Остаточна подорож», в котрих описано особистий досвід автора ( так як значну частину тестувань він проводив на собі), а також дослідження за участю добровольців.
А ось канадсько-американський психіатр Ян Стівенсон, шукав саме матеріальні (зокрема документальні) докази реінкарнацій.
Він вивчав історії дітей віком близько 4-х років, які нібито пам’ятали свої «минулі» життя. Діти розповідали про місцевість, де жили, називали свої колишні імена та прізвища і навіть обставини смерті в інших життях.
Дослідник вирушав у ймовірне місце для з’ясування і, дійсно, у багатьох випадках було підтверджено, що розшукувані ним люди проживали там раніше. Іноді вдавалося опитати родичів, побачити медичні карти або інші речові докази.
Робота проводилася з належною науковою строгістю. Доведеним випадком вважався тільки той, для якого можна було отримати документальні підтвердження.
А ще є Долорес Кеннон, Реймонд Моуді, Деніз Лінн, Річард Уебстер, Девід Уеллс, Крістофер Бейч, Брайан Вайс і багато інших, хто вивчав питання і писав про це.
Загалом, друзі, якщо ви шукаєте «докази», то скажу, що їх більш ніж достатньо по всьому світу. І те, що хтось про них не знає, свідчить лише про обмеженість людини, а не про те, що цих самих «доказів» немає.
Досліджуючи світ, приходимо до розуміння, що він набагато цікавіший, ніж здається на перший погляд.
А кому (як і мені) мало «сторонніх доказів» – той збирає свої власні.
Читайте про результати моїх досліджень, що проводяться з колегами в розділі «Вільні дослідження».
Звісно, серед читаючих ці рядки, є ті, хто готовий до своєї власної «подорожі в інші життя», для кого особистий досвід найпереконливіший.
У такому разі Ви можете самостійно попрактикувати зчитування інформації про «минуле» життя під голосовий супровід професійного провідника в запису.
Також Вам в поміч книга «ШПАРГАЛКИ РЕІНКАРНАВТА»
І, так, та стаття, про яку згадувалося на початку, ТУТ ➡