Почнемо з такого по-дитячому наївного (на перший погляд) запитання: чи вірите Ви в реінкарнацію?
Ні? Гаразд. Це ваш вибір. Нормально.
Я, наприклад, теж не вірю. Я просто знаю, що вона є. Я перевіряла.
Це не жарт. Дійсно перевіряла на собі і не тільки.
І на момент написання цієї статті, Я вже виявила близько 100 своїх «інших життів».
(А на момент пізнішої редакції статті цифра була вже зовсім іншою… та чи й була та цифра взагалі? …)
Але, що криється за терміном РЕІНКАРНАЦІЯ?
Що з себе представляють так звані «минулі» життя? (і чому слово «минулі» Я пишу в лапках)
Це вже зовсім інше питання… для окремої статті.
А поки що продовжимо.
У моєму випадку біля витоків вивчення цієї теми стояв інтерес.
Звісно, був період читання відповідної літератури і збору інформації з різних джерел, але передувало цьому все-таки особисте спонтанне зіткнення зі «спогадами з інших інкарнацій». (Детальніше про ті «зіткнення» ➡ ТУТ).
В той же час Я дізналася про існування методів, за допомогою яких можна цілеспрямовано дістатися до своїх «минулих» життів.
І, звичайно ж, у мене виникло бажання спробувати.
Спочатку були присутні і страхи, і скепсис, і сумніви. Але дослідницький характер взяв своє.
І Я пішла в новий досвід. Свій власний досвід, під свою відповідальність. Спробувала і отримала результат.
А потім захотілося вивчити предмет детальніше.
Згодом Я вже стала сертифікованим спеціалістом, який видав свою книгу по даній темі. Провела немало консультацій і продовжую дослідницьку діяльність, інформацією про результати якої ділюся у своїх статтях, на сторінках соцмереж і в цьому блозі в тому числі.
Хочу зауважити, що прийшла до величезної кількості цікавих висновків, часом несподіваних.
Зараз у мене вже немає сумнівів у тому, що те, що прийнято називати реінкарнацією – реально.
Та і не таке вже це надзвичайне явище, як багато хто думає.
Хоча навіть ще за тих часів, коли Я жодного стосунку до подібних речей не мала, спокійно собі «здобувала престижну освіту», а потім «працювала на роботі» в красивих офісах, як усі «нормальні» люди, у мене закрадалася підозра, що за межами земного життя є ще щось…
Що світ не такий простий і плоский, як здається…
А Ми – не тільки фізичне тіло…
А кажучи вже зовсім спрощено, не подобалася мені ідея, що все наше життя полягає в тому, щоб «жерти, ср*ти і розмножуватися».
Пардон, за мою французьку.
І поки Я про все тільки здогадувалася якимось «шостим чуттям», в усьому світі вже були зафіксовані численні випадки, які гучно сигналізували про існування «життя після життя», була проведена значна кількість досліджень у цій сфері, було написано безліч книг.
І триває це все вже не одне століття.
Ось на певному етапі свого життя мені таки набридло просто здогадуватися.
А «хто шукає, той знайде», як то кажуть.
Почалися мої «реінкарнаційні пригоди» зовсім несподівано. Але пазлики склалися.
Потішно згадувати, але одним з перших поворотних вказівників на шляху до вивчення реінкарнаціології для мене став Бернар Вербер, вірніше, його нашумівші книги «Імперія ангелів» і «Танатонавти», про які мимохідь обмовився мій колега по тодішній роботі під час обідньої перерви.
На той час Я називала себе «реалістом», дивилася на все зі здоровою (а може, й не дуже здоровою) часткою скептицизму, читала здебільшого публіцистику, книги, у яких писали про щось «науково обґрунтоване» і психологію.
Але ті твори Вербера для чогось таки переглянула і знайшла їх досить цікавими, навіть стало шкода, що це були лише вигадки.
Персонажі там досліджували смерть і «потойбічне».
«От би насправді таке було можливо…», – подумала Я, та стала і далі жити звичним життям, забувши про прочитане.
Через кілька років (орієнтовно в той самий час, коли Я «випадково» зіткнулася зі своїми власними іншими інкарнаціями) мені практично одночасно трапилися книги Майкла Ньютона і Роберта Монро.
А в них говорилось про реальні дослідження, які проводилися серйозними поважними людьми.
І тоді Я вже не пройшла мимо.
Звісно, розглядаючи більш детально і уважно своє життя в ретроспективі, Я зрозуміла, що тих «вказівників» було значно більше і стосувалися вони далеко не лише досліджень інших інкарнацій. Та й супроводжували мене мало не з самого початку життя.
Але зараз не про це, щоб не відхилятись від теми, і щоб стаття не вийшла надто довгою.
Та приклад з художніми книгами Вербера тут важливий, бо він говорить про те, що роль тригера, який здатен запустити важливі процеси в житті людини, може зіграти що завгодно.
Але повернемося до наших дослідників.
*Для довідки:
Майкл Ньютон – доктор філософії, гіпнотерапевт, член Американської Асоціації психологів-консультантів, засновник інституту гіпнотерапії (The Michael Newton Institute for Life Between Lives Hypnotherapy). Автор книг «Подорожі душі», «Призначення душі» і «Життя поміж життями», де наведені численні приклади з його особистої практики, в яких пацієнти під гіпнозом діставали з глибинної пам’яті інформацію про свої «минулі» життя, а також про своє існування між земними втіленнями.
Роберт Монро – дослідник і експериментатор, засновник Інституту Монро® (The Monroe Institute), у якому й донині проводять дослідження у сфері розширення людської свідомості. Автор книг «Подорожі поза тілом», «Далекі подорожі», «Остаточна подорож», в котрих описано особистий досвід автора ( так як значну частину тестувань він проводив на собі), а також дослідження за участю добровольців.
А ось канадсько-американський психіатр Ян Стівенсон, шукав саме матеріальні (зокрема документальні) докази реінкарнацій.
Він вивчав історії дітей віком близько 4-х років, які нібито пам’ятали свої «минулі» життя. Діти розповідали про місцевість, де жили, називали свої колишні імена та прізвища і навіть обставини смерті в інших життях.
Дослідник вирушав у ймовірне місце для з’ясування і, дійсно, у багатьох випадках було підтверджено, що розшукувані ним люди проживали там раніше. Іноді вдавалося опитати родичів, побачити медичні карти або інші речові докази.
Робота проводилася з належною науковою строгістю. Доведеним випадком вважався тільки той, для якого можна було отримати документальні підтвердження.
А ще є Долорес Кеннон, Реймонд Моуді, Деніз Лінн, Річард Уебстер, Девід Уеллс, Крістофер Бейч, Брайан Вайс і багато інших, хто вивчав питання і писав про це.
Моя власна книга: «Що треба знати, щоб легко і без страху згадувати свої «минулі» інші життя або ШПАРГАЛКИ РЕІНКАРНАВТА»
Взагалі, друзі, якщо Ви шукаєте «докази», то скажу, що їх більш ніж достатньо по всьому світу.
І те, що хтось про них не знає, свідчить лише про обмеженість людини, а не про те, що цих самих «доказів» немає.
А кому, як і мені, мало «сторонніх доказів» – той збирає свої власні.
Досліджуючи світ, приходимо до розуміння, що він набагато цікавіший, ніж здається на перший погляд.
І таке явище, як реінкарнація, це одна з його складових частин.
Стаття, про яку згадувалося на початку ➡ ТУТ
Автор: Міла Подольська