Перш за все, друзі, варто усвідомити і запам’ятати назавжди один важливий нюанс,
а саме:
якщо Ви хочете отримати повну, 100%-но вичерпну інформацію про що-небудь, то Вам доведеться слухати мене (або іншого автора) всю вічність. Такі от справи.
Важливо розуміти, що кожного разу, коли Ви читаєте книгу чи статтю, слухаєте лекцію, дивитесь вебінар, та і взагалі, коли щось вивчаєте, – Ви маєте справу з гранню інформації. Якими б не були тривалість вебінару, обсяг книги, рівень майстра чи авторитетність автора, все одно, це лише грань. І граней цих безліч. Тому залиште безнадійну затію знайти автора, який Вам розкриє всю «правду-істину» в повному обсязі одним махом, та ще й викладе все в статті на три абзаци. Усвідомте, що кожного разу Ви маєте справу з гранню. Розглядайте ці грані, збирайте пазл з частинок та отримуйте задоволення від процесу.
І так.
У будь-якого предмета, явища чи події – взагалі, у всього, що є у світі, завжди величезна кількість граней (вірніше нескінченна).
А це означає, що про що б не йшла мова, що б Ви не взяли до уваги – це можна розглядати під різними кутами, з різних ракурсів, на різній глибині та в різних мірностях. Тобто: не буває і не може бути апріорі, щоб обсяг інформації про щось був обмеженим або вичерпним. Обмеженими можуть бути знання конкретної людини в якомусь питанні. Обмеженими можуть бути, навіть, відомості вчених про щось, але не сама безодня інформації про це. Вона нескінченна. Завжди.
Тож і не дивно, що в науковому суспільстві (та й не тільки в ньому) навколо будь-якого явища формується кілька гіпотез (і часто трапляється так, що відкинути більшість з них не вийде).
Тому іноді складається враження, що говорячи про одне і те ж явище або предмет, люди оперують різними даними і в кожного своя інформація, на фоні чого нерідко виникають суперечки у кого вона більш достовірна.
Також трапляється, що, маючи певні знання, людина категорично не хоче сприймати нічого іншого.
Або протилежна крайність, коли дізнавшись про щось нове, люди відмахуються від свого попереднього досвіду, як від чогось невірного і помилкового.
Комусь доводиться вислуховувати докори на свою адресу за так звану непостійність, мовляв, «що це тепер Ви мислите якось інакше, ніж рік тому?»
Але. Говорячи про різні гіпотези, Ми, швидше за все, просто маємо справу з різними гранями інформації про цей предмет або явище.
Тобто це не те, про що треба сперечатися, доводити чи спростовувати. Це як доповнення до вже відомого, до того, що кимось колись сказано.
Як деякий нерозглянутий досі аспект. І таких аспектів нескінченна кількість. І виникають вони все нові й нові у нескінченному танці метаморфоз світобудови. І кінця цьому нема.
Мова не про помилковість чи достовірність інформації, мова про різні її сторони, про частинки пазла, якщо хочете.
І, так, ще має місце актуальність. Актуальність на даний момент для даної людини.
Зараз для Вас актуальна ця грань, тому Вам відкрилася саме вона. А згодом, можливо, відкриються ще й інші, яких буде значно більше ніж одна. І всі вони вірні і доповнюють одна одну, хоча спочатку це зовсім неочевидно.
Більш того, світ не статичний, і всі його складові схильні до метаморфоз, тобто – змін, ну а в ході зміни будь-чого, доповнюється і інформація про це. І так нескінченно, розумієте?
Тому безглуздо шукати якусь «непорушну істину на всі часи» і носитися з нею, як з писаною торбою.
Якщо Ви щось читаєте або слухаєте інформацію від когось і розумієте, що Ви знаєте «більше» чи «по-іншому» ніж там написано (або ніж він говорить), то так воно і є. Тому що це всього лиш грань інформації, котрих безліч.
Тож необачно дорікати комусь у «непостійності» чи «зміні поглядів», адже часто це ніщо інше, як крок до розширення свідомості замість «упертої твердолобості».
Наївно повчати людину, яка транслює відомості про якийсь предмет, відмінні від ваших власних чи загальноприйнятих. Мовляв, той не знає елементарних, усім відомих речей. А з чого Ви взяли, що не знає? Можливо, й знає. Але зараз висвічує ще й інший бік, не відомий Вам. Можливо, його знань вистачить на багатотомну енциклопедію, просто видає він їх дозовано.
Взагалі, безглуздо сперечатися про що б то не було.
Вічність, м’яко кажучи, довга… І що в ній робити, якби все виявилось очевидним, односкладовим і безваріантним?
Але все одно, «розглянути якомога більше граней» чи «замурувати себе в глухому куті обмежених істин» кожен вирішує сам.
Автор: Міла Подольська