Хто шукає той завжди знайде
Знайома фраза, чи не так?
(Слова це Лебедєва-Кумача, латинське прислів’я чи коріння сягає біблії – зараз докопуватися не станемо. Підемо далі.)
Так ось.
«Хто шукає, той завжди знайде». І знайде саме те, що шукає. Розумієте?
У всьому можна знайти і «хороше» і «погане». У ВСЬОМУ.
Навіть якщо у Вас є якась дуже якісна річ, за бажання придратися, у Вас це вийде. Хоч найменша неідеальність та знайдеться.
Вірно і протилежне: наприклад, розглянувши якогось свого «недруга» без упередженості, Ви таки знайдете в ньому хоч «грам плюса».
Адже у медалі дві сторони. Ви ж в курсі?
Багато хто скаже: «Звичайно, живемо ж в дуальності». Ага, саме так. Майже так.
Адже, крім «хорошого» і «поганого», є також «нейтральне», як мінімум. Та й у медалі ще і бічна грань присутня…
Але питання в іншому. На чому концентрується увага?
На одній і тій же вулиці молодий студент бачить квітучі дерева, сонце та гарних дівчат; людина, яка приїхала на роботу автомобілем, видивляється вільне місце для паркування; бомж – смітники або пляшки.
Спробуйте, проходячи один і той же відрізок дороги (наприклад, прямуючи в магазин) спочатку вихопити поглядом тільки все найкрасивіше і найприємніше.
Наступного разу помічайте лише недоліки та «бридоту».
Порівняйте свої відчуття.
Тепер розумієте, як почуваються люди, які у всьому намагаються знайти дефект, помітити всі найменші погрішності, підловити на недосконалості. Здогадуєтесь, яке в них життя?
І як почуваються ті, хто фокусується на перевагах, на тому, що тішить око, на тому, що надихає.
Це зовсім різні світи.
(Мова не про те, щоб «витати у хмарах» заплющивши очі на очевидне, – адекват ніхто не скасовував).
Це так, для роздумів…
***
І потішна ілюстрація на тему з мого життя:
Стою якось у магазині, хурму вибираю. Хороша така, стигла, саме сезон.
Тут проноситься мимо парочка.
Жінка хапає хурму з прилавка і верещить: та цим же убити можна, тверда, як камінь!
За нею прямує такого ж незадоволеного вигляду чоловік і репетує на весь голос: написано лимони і лайми, лимони бачу, а лайми де? Бардак!
Повертаю голову і спостерігаю лайми, якраз поруч із лимонами в сусідньому відсіку. Ще постаратися треба, щоб не помітити. Але чоловік зміг.
Далі набираю хурму – м’яка, стигла. Як тітоньці вдалося знайти тверду? Можливо було кілька штук на всю партію і їй «пощастило».
Усміхаюся, як Чеширський кіт. Весело мені, блін, з повним пакетом хурми. А поруч он люди страждають, не здибавши лаймів, і світ їх жахливий …
Автор: Міла Подольська
