Як Ви знаєте, світ далеко не такий простий, як заведено вважати. А те, що вивчено, а тим паче «доведено» і прийнято офіційною наукою, це взагалі лише незначна частка.
Невивченого і непізнаного набагато більше. Незрівнянно більше.
І це все належить пізнавати. І відкриття нові здійснювати, теж.
Світ не стоїть на місці і від цього нікуди не дітися. Все одно все проявиться і матиме місце.
І поки одні щосили намагаються втриматися в ілюзорних рамках обмеженого маленького світу, в тому числі, вчепившись в ортодоксальну науку і примітивні постулати звичного їм соціуму або заїжджені парадигми знайомих їм вчень, інші вже включилися в «пізнання непізнаного» і вихід на нові рівні.
А там, звісно ж, усе по-новому.
Процес надзвичайно цікавий, багатоскладовий і досить заковиристий.
І, як багато хто вже переконався, часом буває дуже непросто.
Але «непросто» не в сенсі тяжко-важко і суворо (хоча таке теж може бути), а «непросто» в значенні – хитросплетено, багаторівнево, неоднозначно і, навіть, парадоксально, часом, неймовірно, до того ж ще й глобально масштабовано.
І чим далі, тим цікавіше.
Природно, що відразу зрозуміло не все. Не все легке для сприйняття і здатне вкластися в голові. Щось може здаватися неправдоподібним.
Звичайно, по мірі розширення свідомості та набуття досвіду, багато що сприймається по-іншому. Цілком можливо, що те, що зараз здається комусь вигадкою, незабаром стане для нього звичайним явищем.
Але далі людина може зустрітися з чимось ще більш позамежним. І знову можуть виникнути сумніви в реальності того, що відбувається. Це нормально.
Практично кожен час від часу стикається з тим, у що важко повірити, чому складно знайти пояснення або навести докази.
Відразу відкидати подібну інформацію – так собі варіант.
Адже, якщо чогось немає в чиїйсь картині світу або особистому досвіді, не означає, що цього немає взагалі.
Та в той же час, ніхто не зобов’язаний погоджуватися з чим би то не було і приймати на віру, особливо якщо це дається нелегко.
У таких випадках може сильно допомогти лайфхак із фразою «а що як…?»
Полягає він у тому, щоб кожного разу, коли виникають сумніви або щось здається неймовірним, подумки додавати словосполучення: «а що, як…?», тим самим допускаючи можливість чого-небудь, але не зобов’язуючи себе беззаперечно вірити.
Наприклад, якщо фраза «альтернативні варіації реальності існують і це цілком звичне явище» не вкладається у Вас в голові, перефразуйте її, як: «а що як альтернативні варіації реальності існують і це цілком звичайне явище?…».
Або замість: «усвідомлювати себе уві сні доступно кожному» спочатку можна говорити: «а що, як усвідомлювати себе уві сні доступно кожному?…», поки самі не переконаєтеся.
Те саме, якщо, наприклад, ідея того, що на Землі одночасно проживають представники різних цивілізацій для Вас поки що видається фантастикою і нісенітницею, можна замінити на: «а що як на Землі одночасно проживають представники різних цивілізацій?…» і спокійно взятися за вивчення питання без догматизму і претензій на незаперечність фактів, але допускаючи ймовірність.
Ну, і так далі.
Даний прийом застосовується взагалі до всього і досить сильно допомагає зняти (або хоча б знизити) напруженість і супротив, котрі зачасту перешкоджають пізнанню нового.
І, як уже неодноразово згадувалося, матеріали проекту не претендують на так звану «наукову обґрунтованість» або істину в останній інстанції (по тій простій причині, що останньої не існує в принципі).
Тут нікому нічого не нав’язують.
Якщо загалом Вам співзвучна тутешня інформація, але до чогось Ви все ж таки не готові, це теж нормально.
Ось у таких випадках і застосовується даний лайфхак.
Хто взагалі вперше стикається з подібним, може хоч перед кожною фразою, почутою або прочитаною на просторах проекту, додавати для себе словосполучення: «а що, як?…».
Повторю, що ніхто не зобов’язаний з чимось погоджуватися, але ось поміркувати: «а що як?…» цілком може.
* І пам’ятайте, що кожного разу, вивчаючи що б то не було, Ви маєте справу лише з гранню інформації, котрих нескінченна безліч…