Якщо Ви приготувалися почути щось на кшталт: «всі відповіді в минулих інкарнаціях…» або «шляхом занурення в інші життя Ми можемо розв’язувати нагальні завдання…» і так далі, – так от НІ, тут не про це.
Тим паче не збираюся залякувати славнозвісною «кармою з незапам’ятних часів, без відпрацювання якої, нібито, кіна не буде». Аж ніяк.
У моєму випадку все набагато прозаїчніше. Мені просто до смаку ця «іграшка». Мені цікаво, мені подобається сам процес.
(Хто підстрибнув, мовляв, це не іграшки, – заспокойтеся, все іграшки. Абсолютно все. Не згодні? Ну значить Вам ще багато чого належить зрозуміти.)
А поки що продовжимо.
Так, за допомогою занурення в інші життя можна розв’язувати безмежну кількість запитань і завдань, але це ж саме можна робити і будь-яким іншим методом, (яких сотні, а то й тисячі), це можна здійснити і без застосування будь-яких методів зовсім.
(Чому так, зараз заглиблюватися не будемо, про дієвість методів докладно описано в статті «Який метод краще»).
Тут всього лише справа смаку і вибору. Причому вибір за кожною людиною і в кожен конкретний момент. Якщо Ви сьогодні віддали перевагу чомусь, не обов’язково, що завтра Ви вдастеся до цього ж. Розумієте?
Для мене Реінкарнаціологія – це один із напрямів, що перебуває в полі моєї уваги, вивчення і досліджень. Це не пріоритетний напрям, просто «один із».
Так, дане явище має місце бути. Так, можливість пам’ятати свої інші інкарнації (а по факту – можливість зчитувати інформацію про ці інкарнації) закладена у всіх. Але Я б не стала стверджувати, що всім це потрібно. Більш того – навіть цікаво таке далеко не всім. Як, утім, і все інше.
Але всі – то всі, а Я – це Я. І мені цікаво.
Зараз так звана«реінкарнаційна пам’ять» увімкнена лише в деяких, а іншим треба потренуватися, щоб її розвинути. Але, можливо, з часом ця опція буде активною за замовчуванням у всіх від народження, як само собою зрозуміле.
А тепер подумайте, скільки у світі всіляких речей і явищ доступних будь-якій людині вже зараз. І що? Хіба всім цікаве кожне з цих явищ? Так отож. У кожного своє коло інтересів і це нормально.
І якщо для когось «цікаво» і «подобається» ще не привід чимось займатися, то для мене дуже навіть «привід» і «вагомий аргумент». Найвагоміший.
Несподівано?
Звичніше розповіді про «користь світу» і «допомогу людству»? Про всюдисущий «саморозвиток»? Або про «дивовижний інструмент, який ощасливить Вас в усіх сферах одночасно»?
Але Ви ж помічали, що заняття тим, що «подобається і цікаво» апріорі включає в себе всі компоненти: і саморозвиток, і користь світу, і далі за текстом…
Не помічали? Придивіться.
А ще, інтерес це один з основних компонентів професіоналізму.
Чи можна бути професіоналом у справі, яка нецікава?
«Дресированим ведмедем» або роботом-автоматом, нехай навіть із відточеними навичками – можна. Але це інше.
Так, у суспільстві прийнято, що для того щоб добре виконувати свої обов’язки, роботу любити не обов’язково. І про славнозвісні 10 000 годин, скоріше за все, Ви чули. Але, блін… Витратити стільки часу, щоб досягти успіху в ненависному і нецікавому занятті… Ви серйозно? Думаю, суть уловили.
Повернемося до розмови про «інші втілення», пам’яті про них і до Реінкарнаціології, зокрема. Ця тема в ходу з незапам’ятних часів. Існує величезна кількість теорій і гіпотез з цього приводу. Вивченням питання займалися як стародавні мудреці, так і наші сучасники, – кожен вніс (і вносить) свій вклад і відкриває нові грані. І це не тільки філософи, вчені мужі та експериментатори в лабораторіях. Це також ентузіасти, які проводять свої власні дослідження, і звичайні люди, у котрих є досвід зіткнення з цим явищем, зокрема спонтанно.
Що стосується мене, схоже, моя так звана «реінкарнаційна пам’ять» була активною від самого початку.
Не те щоб Я з дитинства була «в курсі справи» і розвивала свої навички. Ні. В «стандартних хороших сім’ях», подібних до сім’ї моїх батьків, нічому такому не надавали значення. Так, Я бачила світ по-іншому, так були в мене з ранніх років непояснювані і далеко не дитячі сновидіння, але це залишалося тільки моїм надбанням, ніхто особливо не переймався, ростили собі «нормальну» дитину, «аби тільки добре вчилася і гідною людиною стала», словом, – усе стандартно. Як бачите, виявити і повноцінно розкрити свої «таланти в цій сфері» в дитинстві не представилося можливим.
Але, коли вже в дорослому віці Я зіткнулася зі спогадами з інших інкарнацій, процес розкриття цієї здібності пішов дуже інтенсивно і як би сам собою, без примусу і зусиль, начебто завжди так було і це для мене природно.
Звичайно, багатьом уже стало цікаво, як саме Я зіткнулася з цими самими «іншими інкарнаціями», тому коротко розповім.
Одного разу, звернувшись на консультацію до фахівця зі своїми життєвими питаннями, зокрема з питаннями бізнесу, який Я тоді вела, мене, як то кажуть, «закинуло у спогади з іншого життя». Спонтанно. Я такого ніяк не очікувала. Тим паче, що в той час гордо іменувала себе «реалістом». Було незвично, але якось знайомо і аж ніяк не надприродно, та й внутрішнє чуття в той момент не дозволило просто відмахнутися. Це все-таки були відомості для мене і про мене, хоч і не з нинішнього життя.
Тут варто згадати, що фахівця Я тоді підбирала ретельно: не хотілося мені мати справу з «відлетівшими езотериками», але і до «зашаблоненого психолога» йти не було бажання. Потрібна була адекватна розсудлива людина, але вміюча мислити ширше, ніж загальноприйнято. Саме таку і знайшла. Це була психолог, яка з часом і практикою зрозуміла, що «класичної психології» в її нинішньому вигляді замало для людини, і стала додавати в свій арсенал інші (не зовсім традиційні) інструменти роботи, зокрема, Тета Хілінг. Ось на одній із консультацій і виплив мій «спогад». Нагадую: ніякого запиту, пов’язаного з реінкарнаціями, і близько не було, працювали сумлінно і серйозно, а тут таке.
І, за всієї серйозності, у майстра тоді вистачило чуття не звалити все на так зване «розгортання символ-драматичного сюжету» або «прояв архетипічних образів» з моєї підсвідомості, як то люблять робити ортодоксальні психологи, а все ж таки озвучити мені, що це схоже на спогади з «іншого життя».
Та Я й сама все зрозуміла в той момент. Дуже чітко зрозуміла.
Через деякий час уже на іншій консультації з іншим фахівцем, «випадково» спливли спогади ще з одного втілення, знову ж таки мети йти «в тому напрямку» не було. Просто там виявилася підказка.
Зверніть увагу, в обох випадках це не були сеанси з регресологом, це не був гіпноз, це звичайна психологічна робота (і практика Тета Хілінгу в першому випадку), за допомогою яких моя свідомість знайшла ці спогади.
Ну і, звісно ж, мені стало цікаво.
Захотілося вже цілеспрямовано дослідити якусь свою «іншу інкарнацію». Регресолога Я тоді поблизу не знайшла, тому вирішила спробувати сама.
Я приблизно розуміла, як це може бути. Я відчувала, що зумію. Страху не було взагалі. Не знаю, звідки взялася та впевненість, але вона явно і безапеляційно була присутня.
Ще спробувала знайти якусь інформацію в інтернеті, але на той час її було дуже мало… Загалом знайшла, що знайшла, зібралася з думками і пішла в новий досвід. І вдалося.
Так, Я змогла «побачити» частину якогось життя під фрагмент медитації з інтернету. Потім, уже самостійно, – ціле життя. Потім ще одне. І ще. Мені це далося напрочуд легко. Начебто завжди вміла.
Але Я відчувала потребу якимось чином структурувати це явище, розкласти для себе по поличках.
І знайшла заклад, де проводилося відповідне навчання. Це була Міжнародна Академія Реінкарнаціології (на той час вона ще називалася Інститутом Реінкарнаціоніки).
До моменту вступу в інститут у моєму списку налічувалося 15 самостійно переглянутих інкарнацій. Це ще до навчання, до засвоєння хоч якоїсь теорії, просто інтуїтивно, за відчуттям.
Тому вважаю, що людям властиво зчитувати інформацію про інші життя самостійно. Не стверджую, що у всіх це виходить однаково, але потенціал є.
* Зверніть увагу: Я НЕ закликаю повторювати мій досвід!
Я розуміла, на що йду і усвідомлювала всю відповідальність за свої дії. Я була готова.
Хто готовий, той відчуває це, і сам все розуміє, говорити тут зайве. Хто не готовий – не поспішайте, поводьтеся адекватно. У будь-якому разі за ваші рішення вся відповідальність тільки на Вас.
За час, проведений в академії, Я переконалася, наскільки різною була інтенсивність зусиль, прикладених різними студентами для розкриття своєї здатності зчитувати інші життя, наскільки різними були результати і тривалість часу, витраченого на їх отримання.
Мені дуже подобався той час, рада, що він був у моєму житті. Я безмежно вдячна всім викладачам, які вели наші «тренування» і давали теоретичну базу.
Але все ж таки «теоретична база» і «тренування за програмою» – це одне, а живий інтерес – зовсім інше.
Уже тоді Я стала сильно виходити за рамки навчальної програми. Мені хотілося кожну досліджувану тему розглянути з різних ракурсів, добратися туди, куди ніхто не добирався. І так, Я зробила для себе чимало потужних відкриттів.
У цей самий час мені стало зрозуміло, що хоч би якими гарними були алгоритми і схеми, хоч би якими поважними професіоналами їх було розроблено, – застосовувати їх у всіх підряд ситуаціях і до всіх людей не вийде. Вірніше, вийде (адже багато фахівців тільки за заданими алгоритмами і працюють), але ефект зовсім не той. Не буде тієї глибини і багатогранності.
Тож не дивно, що поруч опинилися ще кілька подібних «сміливих і допитливих», і в нас організувалася така собі дослідницька група, робота в якій велася дуже інтенсивно, в тому числі і після закінчення Академії. Проведено величезну кількість занурень за різноманітними темами, (частина з них доступні в розділі «Наші дослідження», щось стало матеріалом для книг і статей). Така робота нереально цікава і це ще слабо сказано, друзі.
Частково своє бачення «реінкарнаціологічного питання» (назвемо це так) Я виклала у статті «Реінкарнація: свій погляд».
Що стосується роботи з клієнтами, то так, Я її проводжу, але дуже рідко і далеко не для всіх.
Уже в той час, коли Я тільки отримувала сертифікати фахівця Реінкарнаціології (а це був 2016 рік), Я явно розуміла, що не хочу ставати «елементом мас-маркету».
Не приваблювала мене ідея закликати до себе всіх підряд, а потім пахати в консультаціях з ранку до ночі, розбираючи часом нецікаві мені запити з безвідповідальними людьми. Мені потрібен був інший рівень.
А «на ловця, як то кажуть, і звір біжить»… Цілком логічно, що до мене почали звертатися клієнти з нетривіальними запитами, здебільшого доволі адекватні, зацікавлені люди, загалом – в резонанс мені. Деякі є такими ж дослідниками без гальм, як і Я; зі своїми знаннями і здібностями, готові плідно взаємодіяти і бути частиною процесу.
Але, в певний період у мене був досвід роботи і з «різношерстою аудиторією». Я цілеспрямовано так вирішила. І це цінно.
Навіть було захоплення «особливо складними клієнтами» деякий час. Подобалося мені мати справу з «непробивними», тими, хто самі себе вважали «особливо упоротими», а свої ситуації «невирішуваними». Прекрасний досвід! Багато на що відкрив очі. Можливо колись опишу це детальніше. (Спойлер: усі ситуації вирішувані).
Загалом практика у мене чимала і жодного разу не нудна, як Ви розумієте.
Але по ходу справи стали вимальовуватися пріоритети, і Я помічала, що більше схильна до дослідницької діяльності в даній сфері, до того ж саме емпіричним шляхом, збирання та оброблення інформації з подальшою її публікацією.
Інакше кажучи, всі матеріали, що публікуються мною, збираються «власноруч» у процесі експериментальних занурень з колегами, потенційно-дослідницьких консультацій з клієнтами, а також самозанурень.
Виходячи з вищесказаного стає зрозуміло, що мене більше цікавить робота з клієнтами за запитами на потенційно-дослідницькі консультації.
Це, звісно, не означає, що потрапити до мене на особисту консультацію зовсім неможливо, але певні нюанси є, і Я про них попереджаю.
(Що таке «Потенційно-дослідницька консультація» і чим вона відрізняється від «Особистої консультації», а також про «нюанси» читайте ТУТ).
І якщо Ви вже добре знайомі з моїм проектом, то в курсі моєї думки про те, що консультації з фахівцями – не панацея, у неї зовсім інший сенс і призначення. Ну, а будь-які прив’язаності до «сторонньої допомоги» – так і взагалі не найкращий варіант.
Я за те, щоб кожен умів «майстерно поводитися з собою» самостійно.
Для тих, у кого з відповідальністю все гаразд, а також є інтерес і готовність, Я написала книгу «ШПАРГАЛКИ РЕІНКАРНАВТА», у якій розглянуто актуальні питання й описано сам процес занурення в «інші життя».
І так, із моїх численних експериментів неодноразово ставало зрозуміло, що потенціал до всього, в тому числі і до дослідження інших інкарнацій, – у самій людині. Просто його треба розкрити і застосувати.
І хто б що не говорив, Ви ж розумієте, що розкриття свого потенціалу – справа своїх власних рук.
Якраз це саме «розкриття потенціалу людиною» мене дуже цікавить…
Але це вже виходить далеко за межі Реінкарнаціології.
А далі сталося так, що в один із періодів, присвячених собі, під час серії глибинних самозанурень Я з’ясувала, що в людини, виявляється, є доступ до будь-якої інформації про все. І зчитувати вона її може напряму.
В тому числі і інформацію з інших втілень, навіть без потреби проведення «реінкарнаційних сеансів».
Так і почалася хвиля нових досліджень. У що це переросло читайте ТУТ.
Здавалося б, у такому разі можна відкинути всі ці «реінкарнаціологічні справи» і поставити крапку. Адже є, дійсно, більш прямі шляхи отримання відповідей.
Та, нагадую: мені подобається сам процес.
І є люди, яким теж подобається. Ось з ними Ми і взаємодіємо час від часу. Для них і публікується інформація даної тематики.
Автор: Міла Подольська