Вітаю, невипадковий відвідувач.
Рекомендую починати знайомство з проектом саме з цієї статті.
Під час читання стане зрозуміло, чому саме така назва і що вона означає. А також поступово будуть відсіюватись деякі читачі самі собою.
Тож поїхали.
Слово “невипадковий” тут не просто так. На інформацію, представлену на просторах мого проекту та подібну до неї, «випадкові» люди не натикаються.
Відразу обмовлюся, це не маніпуляція вашою свідомістю за допомогою гри на почуттях значущості та неординарності, властивих людям. Мовляв, “Ви тут тому що весь такий особливий, налітайте – розкуповуйте наші пиріжки, вони спеціально для вас”. Ні.
Ідеться про те, що випадковостей не буває взагалі. Кожен знаходиться «саме в тому місці і саме в той час», згідно своїх запитів, інтересів і намірів, згідно своїх думок (як усвідомлюваних, так і ні) і ще багатьох факторів. Відповідно до своїх вібрацій.
Якщо Ви переживаєте якусь подію або перебуваєте в якомусь місці, від яких у захваті і Вам дуже добре, не варто думати, що Вам пощастило. Ви самі собі це створили і привели себе сюди, а тепер отримуєте (тобто проживаєте в реальності) те, чого хотіли.
(Аналогічно і з неприємними подіями, тому скаржитися, обурюватися і звинувачувати інших – безглуздо і некоректно. Але це так, до речі, думаю, Ви і самі в курсі).
Є питання – приходять відповіді.
Чимось цікавитеся – у полі вашої уваги (ніби сама собою) з’являється відповідна інформація.
І люди зустрічаються відповідні, і обставини складаються, і т.д. і т.п. Жодних випадковостей.
І якщо хтось перестав читати вже на цьому місці та вийшов – це теж не випадково.
Мої матеріали дуже сильно не для всіх. І подача не надто звична. Я цього не приховую і не заперечую.
До питання, що можна було б і підлаштуватися під людей, якщо вже віщаю, та й матеріали адаптувати, відповідаю – ні.
Це мій проект і веду його так, як хочу саме Я. Все по-справжньому.
Моя аудиторія такі ж справжні люди. Ті, кому імпонує мій стиль. Зрілі відповідальні люди із високим рівнем свідомості. Вільні та сміливі.
Я далеко не єдиний автор і кожен може вибрати собі того, який по Душі. Якщо розумієте, що зі мною немає резонансу – спокійно проходьте повз. Це абсолютно нормально.
Я нікого до себе не закликаю. Бо вважаю, що ті, кому справді цікаво і самі знаходять шлях. Якщо Ви один із них – welcome!
У мене навіть розсилки немає, бо тому, хто йде на інтересі нагадувалки і заманухи ні до чого.
А ті персонажі, чию увагу Я мала б «підігрівати» і постійно нагадувати про себе, мені не потрібні.
Тут суспільство іншого порядку.
Інформація, яку Я подаю, дуже цінна і не завжди проста для розуміння. Вона для тих, хто здатний цю цінність бачити та зацікавлений у пізнанні та розумінні більшого ніж те, що лежить на поверхні. Кому справді цікаво. І хто готовий.
Усі мої матеріали пишуться на основі власних досліджень та особистого досвіду.
Я не розглядаю тут чужих трудів і не переказую раніше сказане, в тому числі, сказане і написане великими майстрами, мудрецями минулого або видатними вченими, бо вважаю, що все це можна дізнатися, звернувшись до оригіналу. Для мене становить інтерес робота зі своїми власними матеріалами. Ну, і подальше їх оприлюднення для зацікавлених.
Я дослідник та Інфонавт.
Тобто маю справу з інформацією. Видобуваю і розбираю її, аналізую, структурую і ділюся з Вами, через свої статті, книги, відео і т.д. Тому проект носить назву «infonavt». (про проект читайте ТУТ)
А здобувається інформація, як сказано вище, дослідницьким шляхом. Як самостійно, так і при взаємодії з колегами та людьми, які є інфонавтами за своєю суттю. (про «навтів» ТУТ)
(До речі, до 2022 року проект так і називався: «Досліджуємо!»)
І, так, Я дослідник без меж. Тому мої відомості іноді бувають, що називається “за гранню”. Але це лише на перший погляд. Якщо вдуматись і розібратися, все стає на свої місця.
Готові вдумуватись і розбиратися – welcome! Не готові – to the exit. Все на добровільній основі.
Немає жодного сенсу нав’язувати вивчення чогось усім навколо.
Я розумію, що ключі до всіх знань знаходяться в самій людині. Сила та ресурси теж. Розширення свідомості відбувається зсередини. Отже, ніхто нікого не може нічому навчити ззовні, як не може і наділити силою. Перечитайте це речення ще раз. Уважно.
Людина набуває знань і силу свою відкриває (і вирощує) зсередини. Навіть якщо це відбувається при взаємодії з учителем.
Вчителі, майстри, так як і книги можуть зіграти роль тригера, який запустить процеси у самій людині. Але решта – справа ваших власних рук. Розумієте?
Адже навіть найвеличніший мудрець не зможе свої знання «запхати в голову» комусь, якщо у того не буде бажання ці знання отримати. Ви ж чули, що коли учень готовий, з’являється вчитель? Так і є.
І книги «потрібні» попадаються, і люди «знаючі» зустрічаються на шляху, і на відео «своєчасне» натикаєшся, ніби випадково… Загалом, інформація йде звідусіль. Саме та, яка «вчасно» та «до місця». А взаємодіючи з цією інформацією, Ви і здійснюєте свої метаморфози. Саме Ви.
Так, роль книги, в якій Ви знайшли інформацію або роль людини, від якої Ви її почули, має величезну цінність, але й Ваша власна роль у процесі не менш важлива.
Якщо Ви це усвідомлюєте або здогадуєтеся, що якось так воно і є – схоже, Ви в потрібному місці. Welcome.
Якщо ж шукаєте «майстра, який все за Вас зробить» або «вчителя, який всьому Вас навчить», (та ще й з гарантією!) – Вам не до мене.
Це приклад «дитячого» мислення. А з дітьми Я не працюю. Ні з людьми до 18 років, ні з просто інфантильними особами незалежно від віку.
Воплі з пісочниці на кшталт «клієнт завжди правий», «тижспеціаліст», «ти повинна», «відкрийте мені третє око, за гроші» і т. д. – мені не цікаві.
Нікому Я нічого не повинна.
Можливо, на цих словах ще деякі вирушили на вихід. Ауфідерзейн.
Окремо кілька слів для «всезнайок». Якщо, раптом, хтось думає, що знає, як мені треба виглядати, як і про що говорити, що «пропрацювати» і подібне бла, бла, бла, – заспокойтеся і перестаньте тішити себе ілюзіями, бо це знаю тільки Я. Такі однозначно відразу на вихід.
Ті, хто «просвітлів», «пізнав усі істини» і наділив себе правом тикати носом усіх навколо в їх, як йому здається (з власної дзвіниці «всезнання») помилки, і пояснювати, як правильно, – теж на вихід. Ідіть, створюйте свої ресурси (будь-то сайти, youtube-канали або ще щось) і віщайте звідти. Чого ж знанням пропадати? Пишіть книжки. Я цілком серйозно. Не витрачайте свій дорогоцінний час на чужій території. Самореалізуйтеся на своїй.
Сподіваюся, зрозуміло пояснила.
Йдемо далі.
Я не позиціоную себе як психолог. Моя діяльність за межею психології. (чому так, читайте ТУТ).
Так, освіта в мене є, але Я вивчаю психологію більше для себе. Якщо Вам потрібен типовий ортодоксальний психолог – це не Я. У мене без правил, схем та алгоритмів.
Більше того, тепер консультації Я проводжу вкрай рідко. Вирішила зосередитись на інформаційній діяльності, бо знаю про величезний людський потенціал та спостерігаю його повсюди. Я бачу неймовірну силу людини.
Але разом з тим Я спостерігаю нерозуміння, що робити з цим потенціалом, заперечення аж до повного знецінення, або ж непоінформованість про саме його існування. Спотворене уявлення про силу.
І це не тому, що люди чогось не знають… (а зараз буде дуже дивно побудоване речення з тавтологіями, приготуйтеся)…
Так ось,
так відбувається не тому, що люди чогось не знають, а тому, що просто не усвідомлюють, що все вони знають. Розумієте? Людина має те, про що вона сама не підозрює.
І часто потрібен лише поштовх, який запустить процес розкриття та прояви.
І таким «поштовхом» може бути що завгодно: чийсь приклад, розповідь чи навіть мимохідь почута фраза.
Вам же знайоме те почуття, коли дивлячись на чиїсь результати задаєшся запитанням: «а що, так можна було?» І найсмішніше, Ви ж самі знали, що «можна». Знали, але чомусь не зробили.
А те почуття, коли якась людина наче озвучує ваші думки? Чи коли Ви самі до чогось прийшли, а потім почули підтвердження цього, або навіть прочитали в книзі те, що збагнули самостійно ще до прочитання.
А далі «окриленість» від підтвердження зовнішнім світом ваших же «відкриттів» і бажання рухатися далі.
Або прикрість від того, що «Ви ж знали!», але не наважилися озвучити, а інший наважився. Але, як наслідок, все ж таки бажання рухатися далі, щоб наступного разу наважитись, бо підтвердження та приклад інших у Вас вже є.
На певному етапі стало очевидно, що моя інформація може бути тим самим тригером. І вона потрібна незрівнянно більшій кількості людей, ніж те, скільки консультацій Я могла б фізично провести.
Тому Я вирішила відкрито ділитися своєю інформацією з усіма, хто готовий і зацікавлений. Справді готовий та зацікавлений!
Тут для тих, хто усвідомлює свою силу або хоча б відчуває і здогадується, що вона в нього є (а є вона у всіх, хай навіть у латентному стані чи потенціалі) і готовий з нею взаємодіяти. Хто підбирає ключі до себе самого.
Усі ми їх підбираємо… Вивчаючи свій внутрішній світ, спілкуючись між собою, читаючи тексти один одного, обмінюючись інформацією.
У кожного свій шлях. Але іноді ми стаємо попутниками: з одними на мить, з іншими на роки, а з кимось крізь час і простір…
Якщо Ви розумієте (або відчуваєте) про що Я – ласкаво просимо.
Цілком ймовірно, що в процесі вивчення інформації багато хто зможе самостійно знайти вихід зі своїх життєвих лабіринтів.
А також вихід з нав’язаних ілюзій і парадигм, що тяжіють над Вами. У такому разі: welcome to the exit. Ось Вам і ще один прихований зміст назви статті.
Автор: Міла Подольська